Звичайно, подружжя може саме розібратися в стосунках, якщо у них прийнято відверто розмовляти про свої почуття, якщо вони конструктивно реагують на слова партнера, якщо вони вміють відокремити свої домисли, проекції, невірні висновки від реального стану речей. У стані гострого стресу це зробити практично неможливо, емоції зашкалюють, мозок нормально не функціонує, здоровий глузд просто відпочиває.
Куди зазвичай йдуть в таких випадках? Правильно, до друзів або знайомих. Якщо жінці зрадили, вона розповість про це подругам та отримає підтримку, співчуття, допомогу у вигляді жіночих порад: помстися йому та зрадь у відповідь, кинь його, терпи, роби вигляд, що не знаєш і так далі.
Якщо зрадили чоловікові, то йому про це взагалі важко з будь-ким говорити. Зрада б'є по його самооцінці, руйнує його мужність та маскулінні уявлення про самого себе. Друзі скажуть, якщо тобі зрадили, то: а) ти - невдаха б) твоя жінка - повія в) потрібно це терміново припиняти.
Найближче оточення вимагатиме тієї поведінки, яка прийнятна для нього. Воно не прислухатиметься до думки самих учасників подій. Іноді тиск буває таким сильним, що подружжя перестає чути себе і робить так, як від них вимагають батьки, брати, друзі або інші родичі. Найжахливіше - це ультиматуми, які отримують подружжя. Наприклад, якщо ти її пробачиш, ти мені більше не друг, я тобі руки не подам, якщо ти повернешся в ці стосунки, то у тебе немає батьків, якщо ти розведешся, ти зганьбиш наш рід.
Людині і так погано, так йому ще згори навішують додатковий вантаж з повинностей, чужих стереотипів, страхів і родових проклять.